Посланя нащадкам від працівників заводу VEF.

Люблю я усяку ретро електроніку. Всі ці аналогові схеми, радянські теплі лампи та механічні шкали радіоприймачів. Напевно, у цьому є щось магічне.

На цей раз до моїх рук потрапив VEF 201. Культове радіо епохи 70-х. Та не простий, а з посланням у середині...

По електричній частині нічого надзвичайного. Замінив електроліти, почистив контакти перемикача діапазонів, почистив корпус від нашарувань минулих епох. Можливо, я навіть окремо напишу про весь цей процес.

Та мою увагу привернуло зовсім інше. В ніші між конденсатором змінної ємності та відсіком для батарей лежав пожовклий від часу складений у кілька разів папірець. Розгорнув-подивився.

Мы, работники Ордена Ленина завода ВЭФ, приняли обязательство выпускать продукцию только отличного качества.  

При обнаружении дефектов просим сообщить.

Чи була тогочасна продукція високої якості? Думаю, що не зовсім. Принаймі, могли би робити і краще. Варто згадати хоча б використання у ВЧ колах конденсаторів БМ з гумовими ущільненнями. Мало того, що такі конденсатори мають певну індуктивність, так ще з часом гума підсихає, і конденсаторний папір всередині просочується вологою з навколишнього повітря. Чому не ставили слюду або кераміку - не зрозуміло. Зате, використання сріблення у вузлі батарейного відсіку. Правда, не зрозуміло навіщо. Та, не зважаючи ні нащо, радіоприймачі VEF були популярними. Свідки тієї епохи навіть згадують про певний дефіцит, і це, враховуючи зовсім немалу ціну - 93,02 тогочасних радянських рублів.